Енріко Маццоне 6.6.-2.7.2023

Я італійський художник-візуаліст, народився 1982 року в Турині.
Я цікавився коміксами та живописом з дитинства, особливо пізньоромантичною літературою, змішаною з фентезі. Прикладами цього є: «Буря та наркоманія», Лорд Байрон, Шеллі, По, Лотреамон та Лавкрафт. Вони привели мене у світ фентезі, де я почав почуватися комфортно.

Готика та пов'язана з нею музика створили в мені схильність цікавитися дивними речами, а також цікавість до давньої історії. Середньовіччя, зокрема, відкрило мені шлях до вивчення історії та малювання. Малювання, яке поєднувало реалізм та уяву.
Як єдиний син у моїй родині, батьки підтримували мене з самого початку, хоча моє навчання коливалося то на факультеті природничих наук, то, на щастя, в Академії образотворчих мистецтв. Обидва види навчання я здобув у рідному місті Турині.

Я навчався у старшій школі з метою зрештою вивчати медицину. Там я навчився використовувати наукові методи, які згодом зміг застосувати у сфері мистецтва.
З іншого боку, Королівська академія Альбертіна дала мені більше чутливості до творчості та ніжний хист до тем, пов'язаних з життям, смертю, коханням та страхом.

Після закінчення навчання (2007-2009 рр. – доктор філософії, магістр мистецтв у галузі сценографії, театру та кіно) я працював у сфері мистецтва по всій Європі. Мій гострий та старанний підхід допоміг мені знайти більше відданості своїй роботі та почати дисциплінуватися в ній.

Художні твори, які є важливими для мене у 2009-2011 роках:

– Project Studio 65, де я працювала над розробкою текстильного дизайну в компанії під назвою Jeddah and Ryahd у віллі принцеси Тарфас, Саудівська Аравія.

– «Ом» театру Рінгкебінга. Відповідно до цінностей театру «Ом», я взявся за роботу над втраченим мистецтвом. Кінцеві результати роботи були представлені на великому театральному фестивалі під назвою «Фестюге», одному з найвідоміших у Європі, пов’язаному з театром «Одін» Еухеніо Барби.

З 2013 року я вирішив досліджувати власне мистецтво та колекціонувати роботи, які створюю з юності. Відтоді я присвятив свій час яскравому малюванню. Провівши цілих два роки в Нойкельні (Берлін) та Ватерлоо (Лондон), де я також працював шеф-кухарем у ресторанах гурманів, я повернувся до Турина.

Моя перша офіційна робота називається «Альбедо: Піднесення Сатани». «Альбедо» – це ескіз на рулоні паперу розміром 5 х 1,50 м. Він був створений, коли мені приснилося видіння під час прогулянки центром Осло. Я хотів повернути цей спогад, тому намалював його на папері. Техніка, яку я використовував, була такою: я малював крапки на папері олівцем, численні крапки залишали слід, що нагадував старовинну гравюру. Через рік я продовжив з іншим завданням: малюнок розміром 20 х 2 метри, техніка була такою ж. Я взяв Едварда Мунка за взірець для наслідування. Я намалював його у нього як своєрідну данину його життю. Це зайняло 7 місяців, я наполегливо працював щодня.

Пізніше я вирішила знову поїхати до Ісландії, де вже провела близько року, досліджуючи природу та надихаючись її драматичними погодними явищами. Наприкінці 2015 року я була готова продовжити свої робочі обов'язки, шукаючи постійну роботу в мистецтві, коли отримала запрошення до Рауми, на резиденцію Raumars, від Ханнеле Кольсіо.

Це був початок мого нинішнього життя та мистецтва. Метою резиденції було приїхати, навчити дітей малювати та відкрити їм пристрасть до малювання, а також провести уроки про мистецтво епохи Відродження як джерело творчості та майстерності. Результати були вражаючими! До мене ставилися справді чудово, як до якогось особливого гостя, я відчував співчуття та емпатію.

Я зустрівся з Тауно у виставковому центрі, де була представлена ​​моя остання робота: «Рубедо». Роботу щойно виставили в Італії, звідки її перевезли до виставкового центру Турку. «Рубедо» — це графічний роман. У власному вільному стилі робота поєднує «Калевалу» та «Божественну комедію» в єдину форму. Це візуальна художня композиція з національною романтичною атмосферою.

Я знайшов свій власний стиль, техніку та спосіб створення мистецтва. Але що далі? Найближчим часом я розпочну ще одну роботу (можливо, шедевр?), де намалюю «Апокаліпсис Святого Івана». Остаточний розмір паперу становитиме 1000 x 2,75 метра. Це стало можливим завдяки співпраці з паперовою фабрикою Koelher в Оберкірху та містом Порі, яке надає мені простір для створення мистецтва.

Я також планую у своїй майбутній роботі запропонувати співпрацю зі студентами, дітьми та студентами. Я пропоную їм можливість прийти до мене та створити разом зі мною твір. Ніби створюючи основу для мистецтва, як у «Рінашіменто», де Леонардо, Боттічеллі, Караваджо, П'єро делла Франческа та Джотто разом створили справжню історію.